Україна – ЄС : початок оновленого діалогу (Я.Довгопол)
Перший закордонний візит новообраний Президент України В.Янукович здійснив 1 березня до Брюсселя, де провів низку зустрічей на найвищому рівні. За результатами переговорів з керівниками головних інституцій Євросоюзу він озвучив офіційні позиції правлячої політичної сили держави в контексті подальших відносин Україна-ЄС. Між тим, у Європі вже давно та з нетерпінням чекали цього моменту і готувалися до зустрічі з В.Януковичем заздалегідь, починаючи з перших днів після другого туру виборів українського президента. Тоді лідери країн Євросоюзу з поспіхом почали вітати нового лідера з перемогою, навіть не дочекавшись оприлюднення офіційних результатів ЦВК. Між тим, “стартові позиції” для оновленого діалогу визначив Європарламент, ухваливши 25 січня (в день інавгурації В.Януковича) Резолюцію щодо ситуації в Україні.
Платформа для майбутнього діалогу
Знаковим для Києва став пункт Резолюції, в якому вперше було офіційно визначено, що Україна як європейська держава “відповідно до статті 49 Договору про ЄС може подати заявку на членство в Євросоюзі”. Очевидно, що такий “хід конем” Європарламенту можна було трактувати як додаткове заохочення для нової політичної влади в Україні в контексті євроінтеграційних прагнень Києва. З іншого боку, це могло пояснюватися й тим, що в ЄС все-ж-таки існували побоювання стосовно явної проросійської політичної орієнтації Партії регіонів, лідер якої став главою держави. Тож у Брюсселі вирішили запровадити тактику зближення з Україною та врешті-решт запропонували дуже вагомий аргумент, який обмальовує (хоча й формально) перспективи членства України в ЄС.
Резолюція містила й інші “приємні моменти”. Так, євродепутати у своєму документі наголошували на прогресі у сфері демократії в Україні, підкреслювали роль держави як “ключового регіонального гравця” та навіть окреслили перспективи спрощення візового режиму “з довгостроковими цілями”. Останній момент Європарламент додатково закріпив закликом до Ради ЄС щодо надання Єврокомісії мандату на перегляд існуючих угод з Києвом у цій сфері. А це могло означати значний прогрес у переговорному процесі про безвізовий режим для громадян України, й паралельно - значні “дивіденди” для правлячої політичної сили.
Водночас, серед інших перспектив, оцінок та рекомендацій в тексті Резолюції євродепутати не забули втиснути й кілька “побажань” для української сторони. Таких було хоча й небагато, проте вони мали чіткі формулювання. Частина з них стосувалася реформування законодавчої сфери, зокрема, виборчого права (на чому неодноразово наголошували західні міжнародні спостерігачі на президентських виборах). Інша частина визначала необхідність реформ у сфері енергетики, “спрямованих на забезпечення поставок енергоносіїв для обох сторін, включаючи надійну систему транзиту нафти і газу”. У цьому ж контексті згадувався й “український закон про газ”, який необхідно “у стислі строки” довести до повної відповідності вимогам директиви ЄС 2003/55/ЄС. Тут, очевидно, депутати ЄП мали на увазі забезпечення стабільності та прозорості роботи газотранспортної системи України.
Цікавими, але неоднозначними видалися ще кілька інших пунктів Резолюції Європарламенту. У одному з них йшлося про необхідність держави докласти більших зусиль “для інтеграції національних меншин у політичний розвиток країни” в контексті Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. З огляду на те, що ці документи згадувалися останнім часом у передвиборчій програмі лідера Партії регіонів, неважко здогадатися, що тут йдеться саме про російськомовне населення (яке в тій самій Москві часто плутають з поняттям російської меншини в Україні).
Іншим “цікавим” пунктом стала реакція євродепутатів на указ В.Ющенка про присвоєння звання Героя України Степану Бандері. У тексті документа було вказано, що Європарламент “глибоко шкодує” з цього приводу. У зв’язку з цим народний депутат України від НУ-НС Андрій Парубій закликав своїх колег із ЄП переглянути рішення, угледівши в цьому пункті лоббі Газпрому. З якою метою були включені цей та попередній пункти до тексту документа, прийнятого Європарламентом - важко сказати точно. Однак зараз можна стверджувати, що в Брюсселі так і не розібралися до кінця з усіма “чутливими” питаннями в Україні, які в руках деяких політичних сил перетворюються в інструмент штучного розподілу України.
Очевидно, що причиною неоднозначності тексту резолюції стало й те, що до неї доклали зусиль кілька різних фракцій ЄП. З іншого боку, можна припустити, що в Брюсселі вирішили якомога більше догодити політичним поглядам новообраного Президента України.
Візит Януковича в “столицю” ЄС
До складу української офіційної делегації в Брюсселі на чолі з В.Януковичем увійшли глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін, заступник глави АП Ганна Герман, міністр закордонних справ України Петро Порошенко, а також депутати Юрій Бойко (займав посаду міністра палива та енергетики в “тіньовому” уряді) та Володимир Козак (міністр “тіньового” мінтрансу). Наявність у офіційній делегації двох нардепів, скоріше за все, є невипадковою: очевидно їм доведеться потім реалізовувати досягнуті в Брюсселі домовленості.
Перелік питань, розглянутих у рамках візиту новообраного Президента України в більшості повторювали ключові позиції Резолюції Європарламенту від 25 січня. Тут не викликає сумнівів, що попередні пропозиції Брюсселя, викладені в документі ЄП, виявилися своєчасними для Києва: вони дали можливість новій українській верхівці прийняти зважене рішення щодо визначення позицій у подальшому діалозі з ЄС. Тож заяви сторін під час зустрічей у Брюсселі пролунали, що називається, за підготовленою раніше партитурою.
Зокрема, ЄС визнав Україну “дуже важливою європейською країною”, підкреслив необхідність проведення економічних реформ, які можуть інтегрувати Україну до європейської економічної системи, та зголосився допомогти в їх реалізації. У зв’язку з цим Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив про готовність ЄС виділити макроекономічну допомогу Україні в розмірі близько 500 млн євро, якщо вона поновить співпрацю з Міжнародним валютним фондом. (До речі, про це Євросоюз заявляв і наприкінці минулого року. Тоді йшлося про 610 млн євро. Однак обов’язковою умовою для отримання макроекономічної допомоги має стати схвальне рішення МВФ щодо надання кредитної підтримки країні. А це, у свою чергу, не може бути реалізованим без прийняття Верховною Радою держбюджету на 2010 рік, чого український парламент так і не спромігся зробити до сьогодні).
Крім того, Президент ЄК Ж.Баррозу під час зустрічі з В.Януковичем наголосив на необхідності розробки дорожньої карти щодо надання громадянам України безвізового режиму поїздок. Це, за оцінками багатьох експертів, є дуже важливим важелем для прискорення переговорного процесу з візового питання та вирішення його вже у найближчій перспективі.
Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпай зі свого боку обнадіяв українську делегацію в готовності ЄС до конструктивних переговорів щодо угоди про асоціацію, включно з угодою про зону вільної торгівлі. Він наголосив, що це стане “вирішальним моментом для поглиблення співробітництва між Україною та ЄС”.
Не забули в Брюсселі і про українську газотранспортну галузь: “Україні конче необхідно продовжувати реформу газового сектору, бо впровадження таких реформ відкриє для європейських фінансових інституцій шлях до інвестицій в цю галузь та модернізацію газотранспортної системи України”. Про це дуже серйозно заявив Ж.Баррозу, повторивши один з пунктів резолюції Європарламенту від 25 січня стосовно імплементації українського законодавства (яке регулює роботу газотранспортної галузі) до директиви Євросоюзу 2003/55/ЄС. Це означає: європейські чиновники продовжують покладати надії на те, що Київ залишатиметься надійним партнером у сфері постачання енергоносіїв у Європу. Які б там не були - далекі чи близькі перспективи будівництва нових газопроводів в обхід нашої держави - українська ГТС ще довго відіграватиме ключову роль у процесі газопостачання західних країн Європи. У зв’язку з цим варто зазначити, що В.Янукович підтвердив готовність піти назустріч та зробити зміни в законодавстві, аби “зміцнити довіру до нас на Заході та на Сході”.
Утім, український президент під час виступів у Брюсселі зробив кілька акцентів, співзвучних із його передвиборчими заяви. Зокрема, він підкреслив, що наразі поки що зарано говорити про конкретні перспективи європейської інтеграції України. За його словами, зараз на часі - проведення реформ. Як не парадоксально це звучить, але позиція “відтягування” зі вступом до ЄС з боку України цілком влаштовує Євросоюз, який виглядає дещо стомленим після останніх хвиль розширення. До того ж, очевидно, це на руку й Москві, яка так не хоче втрачати Україну як “зону свого впливу”.
З питанням щодо НАТО мабуть ніхто не очікував сюрпризів. Так і сталося: В.Янукович підкреслив, що статус України залишатиметься позаблоковим, однак партнерство з Північноатлантичним альянсом Київ здійснюватиме в рамках діючих програм та домовленостей. Водночас залишається незрозумілим, чи передбачатимуться зміни в контексті Річних національних програм, що виконує Україна та які, фактично, повторюють наповнення Плану дій щодо членства. Напевне, це стане очевидним вже найближчим часом.
Не залишилася поза увагою й тема героїзації Степана Бандери. Під час розмови з президентом Європарламенту Єжи Бузеком Віктор Янукович пообіцяв: рішення по цьому питанню буде прийнято в Україні якомога швидше, додавши, що “воно дуже зачепило і українське суспільство, і сусідів України”.
Підсумки візиту
Процес з’ясування офіційних позицій у оновленому діалозі Україна-ЄС, який відбувся 1 березня, вочевидь, сподобався як українській делегації, так і високим чиновникам у Брюсселі. Принаймні, як можна було помітити з телеекранів, під час зустрічей вирував піднесений настрій.
Євросоюз запропонував Україні, а Україна не відмовилася від низки дуже вигідних пропозицій. Йдеться, зокрема, про перспективи посилення діалогу щодо надання безвізового режиму для українських громадян, укладення угоди про асоціацію Україна-ЄС та угоди про ЗВТ, виділення (за певних умов) макроекономічної допомоги для України, а також готовність Євросоюзу долучитися до реформ в нашій державі. Взамін ЄС висунув стандартні вимоги - привести до ладу законодавство у певних сферах (зокрема, у газовій галузі), оздоровити сектор економіки та енергетики, а також бути спроможними реалізовувати реформи.
Різке “потепління” з боку Брюсселя у ставленні до України відчулося одразу після того, як в державі визначився новий лідер, що давно вже відстоює проросійські позиції. Можна припустити, що ЄС обрав таку модель поведінки з розрахунком на те, аби зберегти (а може й посилити) європейський вектор Києва у подальшій перспективі. Утім, нова українська влада зайняла стриману позицію по відношенню до євроінтеграції Києва. Це підтверджують заяви В.Януковича щодо небажання визначати перспективи приєднання України до ЄС, а також категоричної відмови від членства в НАТО - гаранта безпекової складової Євросоюзу.
Тим не менше, нинішня розстановка акцентів влаштовує Брюссель. Втім говорити про остаточний статус-кво можна буде після візиту В.Януковича до Москви, який відбудеться вже за кілька днів - 5 березня.
